ЯК БАТЬКИ ФОРМУЮТЬ ДОЛЮ ДИТИНИ

З розвитком дитини формується її життєвий сценарій… Фундамент особистості закладають саме батьки (або особи, що їх замінюють). Чи буде життєвий шлях плідним і ефективним, – залежить від батьківського програмування. Саме батьківські трансакції (словесні і емоційні посилання) є визначальними для людини і часто впливають на її життєвий вибір.

Форми батьківських програм: дозвіл і заборона. Вони звучать протилежно одне одному. Розглянемо спочатку заборони:

Не живи! – часто звучить як "Навіщо я тебе народила?", "Якби не ти, я була б щаслива!" або транслюється невербально через зневажливе ставлення до базових потреб – голоду, спраги, чистоти… Такі посилання програмують на саморуйнівну поведінку. В подальшому це може призвести до будь-якої залежності (алко, нарко, кібер, любовної…). Люди з такими програмами часто не можуть про себе подбати, схильні до суїциду.

Не відчувай! – заборона на вияв емоцій ("Хлопчики не плачуть", "Перестань злитися!"). Ця заборона виражається в ігноруванні прояву почуттів. Це властиво емоційно холодним сім'ям, в яких не прийнято говорити про відчуття і переживання. Може спостерігатися поділ на «хороші» емоції і «погані».

Не думай! – посилання, що не заохочує висловлювати своєї думки або міркування. Культурально в нас кажуть "Малий ще вмішуватися!", "Яйця курку не вчать". Також "не думай" з'являється в сім'ях, де в дитини немає потреби й можливості приймати самостійні рішення. Це призводить до інфантильності, а можливо й залежності.

Не роби! – ця заборона блокує можливість бути активним. Звучить вона нерідко у формі "Давай я це зроблю", або "В тебе однак нічого не вийде"або "В тебе руки ростуть із одного місця!". В подальшому людина буде боятися невдачі.

Не будь собою! – заборона на самопрезентацію і самовияв. «Подивись на Тетяну, миколу…», «Будь як усі!» «Так ніхто не робить!» Може бути наслідком невідповідності батьківським очікуванням, накладеним на дитину.  Суть одна – щоб бути членом цієї сім'ї, треба бути кимось, але не собою.

Не рости! – припис, побудований на гіперопіці та обмеженні самостійності. Якщо в людини немає можливості приймати рішення, помилятися, відділятися і бути дорослою, в майбутньому вона не зможе бути самостійною.

Не будь маленьким! – заборона на природну для дітей діяльність. Наприклад, заборона піти погуляти з друзями, бо треба посидіти з молодшою сестрою чи братом…

Не досягай! – знецінення результатів діяльності дитини. Транслюється нещирою радістю від успіхів дитини, заздрістю, невміло прихованою радістю від невдачі (і таке буває).

Не будь важливим, значимим! – це всім нам знайомий принцип "знай своє місце", "будь тихішим за воду, нижчим за траву", "не висовуйся", "не хвалися", "та що ми, маленькі люди, можемо". У майбутньому людина живе з відчуттям своєї незначущості, неможливості чогось досягти.

Не будь близьким! (як фізично, так і психологічно) – емоційно холодні батьки, які не відчувають емоцій, не цікавляться внутрішнім світом дитини, не обнімають або, ще гірше, відштовхують дитину, коли вона прагне обіймів. До чинників формування такої заборони належать також фізичне, емоційне й сексуальне насильство.

Не належ! – це наслідок примусової соціальної ізоляції. Якщо батьки осуджують належність до груп друзів, знайомих, сповідування субкультур, підкреслюють відмінність від сім'ї. «У нашій родині так не заведено», «В сім'ї не без виродка», «Всі люди як люди»...) Дитина психологічно не почувається частиною важливої для неї групи. Це схоже на ув'язнення в одиночній камері. Згодом така поведінкова модель може призвести до цькування ровесниками.

Не будь здоровим! (психічно та/або фізично) – це наслідок очевидного контрасту між ставленням до дитини у стані здоров'я і під час хвороби. Також це результат тривалого спостереження за хворою людиною, на яку переключається увага. Інколи заборона на психічне здоров'я формується під впливом гіперопіки батьків, які заохочують нездорову поведінку.

 

Крім батьківських заборон, у сценарному наборі є й мотиваційні структури:

Будь сильним! – це поєднання заборон на почуття, на дитячу поведінку, на близькість і довіру. У цьому драйвері є послання давати раду самотужки й не скаржитися, непохитно переносити всі труднощі. Діти мають різну психічну конституцію, тому одних це посилання мотивує на успіх, а інших на невдачу.

Будь досконалим! – доля перфекціоністів. Досконалість неможлива апріорі. Гонка за досконалістю провокує невроз. «Комплекс відмінниці» віддаляє людину від себе самої, заважає отримувати радість від життя. Постійно треба щось комусь доводити, старатися бути кращим.

Поспішай! – драйвер людей, які перебувають у русі, завжди в дедлайні, завжди на межі й у режимі "майже". Вони можуть хапатися за тисячу справ і лишати їх на півдорозі. Програма на метушню, створення враження бурхливої діяльності з низьким результатом.

Старайся! – це чудовий драйвер, якщо помірно виражений. Він близький до "Будь досконалим", однак зовсім не обов'язково передбачає досягнення мети. Тут важливий процес задля процесу. Люди, керовані таким посиланням, часто переоцінюють справи і недооцінюють себе.

Радуй інших! – чудова річ для всіх, крім тих, кому це посилання адресовано. Людина, котра усіх радує, стає зручною для інших і нею часто користуються.

 

Поєднання батьківських посилань (заборон) і програм (драйверів) формує життєвий сценарій. Якщо людина незадоволена власним життям, то варто усвідомити, яка сценарна модель є ведучою, чи ефективна вона. Якщо – ні, то сценарій можна переписати, скориставшись допомогою психолога.

Батькам слід памятати, що будь яка репліка, будь-яка невербальна трансакція не проходить безслідно, тому слід бути уважним і небайдужим до власної картини світу. Здоров`я усім нам!